Фіоретті

Життя прекрасне!

На майстерні «Бджілки», коли хлопці працювали на столярці, в обговоренні про життя Василь сказав:

«Життя прекрасне! Кого любиш не ясно!?»

Гарний сон

Наталя: «Сьогодні мені снився гарний сон»

Юля: «Який сон?»

Наталя: «Снився папугай і Ромко. Я вчила папугая говорити»

Юля: «А Ромко що в той час робив?»

Наталя: «Ромко просто мене любив!»

Побажання

Якось під час молитви Андрій промовив до Бога:
- Дякую за обід і щоб у Тебе там було так смачно і, щоб Тобі було теж так солодко як нам!
(А на обід майстерня смакувала оладки зі згущеним молоком)

"Не буду "сім сорок" танцювати..."

 Одного разу Оля (асистентка) запитала в Лесі (дівчина з розумовою неповносправністю): "Лесю, будеш набирати бісер?"

Леся відповіла: "Не буду "сім сорок" танцювати, ну звичайно буду бісер набирати!"

Чому ти робиш добро?

Одного разу, друзі майстерні "Знесіння" під час молитви роздумували над питанням: "Чому ти робиш добро?"

Таня: "Роблю добро, щоб мені і всім було добре!"

Оля: "Бо люблю людей! Люблю обіймати інших, бо обійми означають любов!"

Роздуми над уривком зі Святого Письма

Роздумуємо над уривком зі Святого Письма:

Олег: «Чому Ісус прийшов на землю?»

Павло:  «Щоб стати нашим другом»

Остап: «Щоб рятувати землю»

Василь: «Щоб робити добро людям»

Наталя: «Дати нам вино і хліб»

Денис, який дуже мало говорить: показав на Святе Письмо…

Подарунок

У різдвяний час наша спільнота виступала у храмі з вертепом-пантомімою. Наталя була у вертепі мудрецем, який мав принести дари для новонародженого Ісуса. Ми заздалегідь приготували символічний подарунок, проте коли прийшла її черга вклонитися Ісусові, Наталя поклала перед Ним жуйку. Ті, хто це помітив, були здивовані та спантеличені. Тільки згодом ми дізналися причину такого вчинку. Виявляється, Наталя дуже любить жуйки, але батьки рідко їх купують. Тому Наталя вирішила принести у дар для маленького Ісуса те, що сама дуже любила.

Ким є для тебе Бог?

У майстерні говорили про Бога. На запитання: «Ким є для тебе Бог?», Василь відповів:

«Я ніколи не бачив Бога, але думаю, що він не має національності. Я не вмію молитися, але приходжу до храму, аби поговорити з Ним. Я знаю, що Він слухає мене – і мені стає добре. А ще я приходжу до храму, щоб побути біля своїх друзів. Адже стояти поруч з ними – це велика справа». 

Йдемо з Андрієм вулицею...

Йдемо з Андрієм вулицею. Запитую:

– Скільки тобі років?

– 30, буде 31; мама каже 35, але я їй не вірю!

Одного дня...

Одного дня я їхала зі своїм сином Сергієм у тролейбусі. З нами була ще пані Ніна з сином Володею. Тролейбус був переповнений. На черговій зупинці двері відчинилися. Перед входом стояла жінка з візочком, у якому спала дитинка. Пасажири байдуже спостерігали, як молода мама дасть собі раду. Володя з Сергієм, довго не думаючи, зійшли, взяли візочок і занесли у тролейбус.

Pages