Зеня Кушпета: «Ганнуся жила Любов’ю – жила з Богом і для Бога»

11 липня в приміщенні Філософсько-богословського факультету Українського католицького університету відбувся День спільноти. Цього разу мали спільну Літургію, під час якої молились за упокій душ Ганнусі Косів та Жана Ваньє, а також кожен охочий опісля міг поділитись спогадами про Ганнусю.
Публікуємо спогади Зені Кушпети, які вона підготувала і передала для прочитання в цей день.  
 
Один з улюблених авторів Ганнусі та бувший капелан спільноти Лярш-Дейбрейк в Канаді – о. Генрі Ноуен, писав що: «Життя є непередбачуване. Один день можемо бути щасливими а наступного дня – сумними, одного дня здоровими, наступного дня хворими, одного дня багатими, наступного дня – бідними, одного дня живими, наступного дня переставленими у вічність. То кого маємо триматися? З ким можемо почуватися захищеним, у безпеці? Кому можемо довіряти у кожну мить життя?»
Ганнуся знала і жила відповіддю на ці питання. Вона жила Любов’ю – жила з Богом і для Бога….. i зараз Ганнуся радіє вічним життям у серці Отця…..
Та як читаємо в посланні до Римлян, разом з апостолом Павлом Ганнуся була впевнена що «ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім».
Ганнуся читала ці слова знаючи що вона свій найбільший Скарб у житті вже віднайшла…….
З Ганнусею ми познайомилися у 1992 р., ще до народження в Україні руху Віра і Світло. Їй  було тоді всього 16 років. Як казала колись Ганнуся, початок 90-их був часом відродження молодіжних рухів, проте Віра і Світло була для багатьох  чимось кардинально новим, бо йшлося про створення спільнот дружби з особами розумово неповносправними, про глибокі стосунки у центрі яких – Христос, стосунки які перетворюють серця. У радянських часах ця тема була взагалі табу і було непросто долати стереотипи, бар’єри, чи як казав Жан Ваньє, мури недовіри, страху й упереджень.
Ганнуся приходила на наші зустрічі по середах у Палаці Потоцьких на вул. Коперника, де на початку 92-го року група молоді почала збиратися, щоб разом читати з книг Жана Ваньє, слухати розповіді про спільноти Віри і Світла та Лярш у світі, ділитися, молитися разом, святкувати – і мріяти про створення, разом з друзями, таких спільнот в Україні. Ганнуся була в цій групі молоді-приятелів яка у травні 1992 р. зібрала батьків та їхніх дітей з неповносправністю, щоб разом творити першу спільноту Віри і Світла, а далі разом організовувати щомісячні зустрічі спільноти, спільні Літургії, щотижневі Вервички, реколекції з Жаном Ваньє, з о. Генрі Ноуеном, з о. Жозефом Лярсеном, різні святкування, перші табори у Бродках, прощі, i тп. Нещодавно у листі Ганнуся з ностальгією згадувала, як то було на початках Віри і Світла, яку ми разом мали сміливість почати цей рух і як нам добре було бути разом!
Разом із Софійкою, Ґенею, Василем, Юрою, Вадіком, Андрійком та іншими сім’ями, приятелями та капеланом о. Петром, Ганнуся була членом спільноти “Веселка” що у Львові.  Вона особливо дружила з Ґенею і вони собі дзвонили, зустрічалися, ходили разом на каву. A як усі тішилися коли Ганнуся одружилася з Юрієм – було море радості та позитивних емоцій! Згодом Ганнуся захистила кандидатську, перебувала в академічному середовищі, здобувала наукові ступені, викладала в Університеті Франка.  Ганнуся росла професійно та одночасно серце тягнуло її там, де надихав її прикладом свого життя і творчості - Жан Ваньє. Її тягнуло до друзів, до спільноти, там де могла бути справді собою, де її сприймали і любили без умовностей - просто так, з усіма її дарами та немочами….
Не зважаючи на важкі виклики зі здоров’ям, здавалося Бог непомітно запрошував Ганнусю до все нового і всебільшого заангажування на користь наших друзів, сімей та спільної місії. Разом з усіма нами Ганнуся молилася і мріяла про створення Ляршу в Україні. Вона хотіла поділитися розумінням, що внутрішнє зцілення та гармонія настають коли сильні усвідомлюють свою потребу у слабких і готові приймати їх та їхні дари серця. Ганнуся відповіла своє «так» Богові і вірно служила як член Адміністративної Ради центру Емаус в УКУ, а далі прийняла поклик стати членом та потім головою Адміністративної Ради новоствореної спільноти Лярш-Ковчег. Ганнуся всім серцем і всіма силами, з любов’ю вірно виконувала своє служіння і з відданістю працювала для розвитку спільноти. Були також періоди та ситуації вельми важкі, складні, та Ганнуся зберігала внутрішній мир і спокій, робила все, що можливе, а решту віддавала і довіряла Богові. Останніми роками, окрім важкої недуги Ганнуся переклала дві чудові книжки для Емаусу.
А ще, останніх кілька років наша Ганнуся творила чудесні, неймовірно прекрасні писанки! У листі Ганнусі з минулого року читаємо:
«У мене все добре. Пишу писанки. Почала нову серію. Отець каже, що так я зможу свідчити про Бога через свої писанки. Бо цікаво вийшло. Я ніколи не вважала себе творчoю людиною, була прикута до ліжка в дуже важкому стані, і тут раптом мій духовний провідник каже мені писати писанки. Господь вкладає мені до рук яйце – символ життя – і каже розписувати, зробити його гарним. Tак само як вкладає мені до рук моє життя, звільняє мене від старої людини і каже робити його гарним разом із Ним. Я й досі дивуюся, як мені вдалися ці писанки. Уявляєш близько 230 штук і лише кілька не вдалися. Так не буває. Я ж навіть художньої освіти не маю! Путі Господні. Отак він мене бавив і далі бавить».
А в іншому листі з грудня Ганнуся ще писала:
«Пишу зараз нову колекцію писанок. Зовсім інакших. Самій так дивно, як то я це роблю. І знову Господь дає мені натхнення у важкий час. Він вміє потішати…»
A як вона тішилася нашими спільнотами! Колись то Ганнуся писала:
«У нас все добре. Мала з батьками Віри і Світла майстер-клас писанок на реколекціях в Брюховичах. Було дуже файно. Ходила в гості до будиночку Ляршу і на «Усмішку». Все чудово! Те зерно, яке Бог посіяв 25 років тому, дало дуже добрі плоди!!!
Ґені зробили корсет і вже їй легше. У вівторок вона йде до когось з асистентів Ляршу на весілля, і можеш уявити, яка вона щаслива!”
A ще: «Була в гостях на «Усмішці» в Лярші. Aлe ж вони файні! Суперові! Переїхали в нове,  чудове приміщення у дуже гарній локації – просто серед багатолюдного подвір’я….»
Для мене дружба з Ганнусею - величезний Божий дар за який я безмежно вдячна!
Її світла, ніжна, любляча душа живе вічно і залишила благословенний слід у наших серцях…… За все слава Тобі Господи, слава Toбi!