Пізнай любов і полюби!

Вже було написано багато історій життя - історій вибору, втрати, заснування, встановлення.., але як не крути, у кожного вона своя. Скільки людей – стільки історій. Інколи дуже сумних, а інколи до сліз веселих, але таких глибоких і єдиних. Завжди є щось, що ми вже чули чи може бачили, що об’єднує нас всіх, але завжди є речі, які промовляють лише до нашого серця. І саме зустріч з неповносправною особою у кожного була своя.

На жаль не можу пригадати першої зустрічі з Танею Федак, але на щастя не забуду її лагідної усмішки, відкритих обіймів і щасливих очей. Вона дуже делікатна і тендітна молода дівчина на візку, яка майже не розмовляє, але вміє дарувати любов без слів. Вона вражає своєю тишою, покорою й теплом, зціляє своїм миром. Прикро, що це велике мистецтво любови не є модним у наш час, адже його навчав нас сам Господь. І цікаво, що людей із особливими потребами Він навчив любити так, як сам полюбив світ.

Таня народилася у Львові і зростала разом зі своїм неповносправним братом Василем. Вони разом відвідують майстерні «Ляршу», проте кожен свою. Таня приїжджає на Денну програму «Усмішка», а Василь приходить до «Назарету». Кожного дня брат просить Господа, «щоб Танюша ходила своїми ноженятами і була здорова», щоб батьки були щасливі, а погода гарною.

Мабуть, ще можна багато говорити про те, як друзі змінюють нас, тих хто є поруч, але, на жаль, забракне слів, аби описати, як сам Господь «очима тих, що є відкинутими» торкається глибин наших зранених і спраглих душ, як Він нас любить.

Словами Євангелії хочу запросити: «Прийди і подивися». Пізнай любов і полюби!