Лист Стефана Познера і Стейсі Кейтс-Карні, Провідників Ляршу Міжнародного, до Федерації

Минулого червня ми вас інформували про наше рішення зініціювати розслідування, тому ми "доручили зовнішньому агенству провести ґрунтовне і незалежне дослідження, яке дозволить нам краще зрозуміти нашу історію, покращити роботу по запобіганню насилля, а відтак покращити сучасні політику і практики". Воно стосувалося пошуку відповідей щодо "ситуації навколо отця Томи (на той час у Лярші він скривдив дорослих жінок без неповносправностей), включно з роллю у цьому всьому Жана Ваньє".
Міжнародна Команда Провідників та Адміністративна Рада Міжнародного Ляршу затвердили рішення розпочати цю роботу і поділитись з вами її результатами. Ця робота це продовження зусиль Патріка Фонтейна та Ейлін Ґлас, коли вони дізнались про свідчення про отця Тому.
З великим сумом ми ділимось з вами результатами цього та нашого власного розслідування. Вибір часу цього розслідування, яке таке близьке до смерті Жана, це всього лиш співпадіння.
Через те, що у це розслідування втягнений Жана Ваньє і воно ставить під сумнів деякі наші припущення про початки Ляршу, висновки, про які ми вас сьогодні повідомляємо, непрості і розчарують багатьох із нас. Піклуючись про відвагу тих, які поділились своїми свідченнями і будучи свідомими тих цінностей, які надихають Лярш, ми ділимось з вами висновками цього розслідування.
Ретельно дослідивши документальні джерела, до яких мав доступ Міжнародний Лярш, і свідчення, озвучені слідчим, ми можемо стверджувати про наступне:
·       Ще у далекому 1950-му році і протилежно до того, що нам говорив Жан Ваньє, він знав про багато вагомих причини канонічного судового процесу 1956-го року і про засудження Католицькою Церквою отця Томи Філліпа через його теорії, описані як "неправдивий містицизм", і сексуальні практики, які походили з цих теорій.
Отець Тома Філліп був особою, яку Жан називав своїм духовним батьком і який, за словами Жана, покликав його до заснування Ляршу. У 2015 році, 25 років після смерті отця Томи, Федерація дізналась, що він кривдив дорослих жінок, без неповноправностей, поки знаходився у Лярші, Тролі (Франція) і практикував своє служіння, як священик. Часто Жан заявляв, що він не знав про це насилля і ніколи не виявляв реальності своїх близьких стосунків з отцем Томою у 50-х роках.
·       Дійсно, Жан Ваньє, який на той час був молодим хлопцем, перебував у тісних і довірливих стосунках з отцем Томою Філіппом і розділяв деякі сексуальні практики, ініційовані отцем Філіппом, з жінками, які казали, що на них погоджувались, відповідно до джерел свідчень, до яких ми мали доступ.
·       У 1956 році Церква засудила отця Тому Філіппа і заборонила йому подальші контакти з невеликою групкою, яка включала Жана Ваньє. Попри це, отець Тома Філіпп, Жан і кілька жінок залишились у контакті аж до заснування Ляршу у 1964 році. Деякі із членів цієї групки були у нашій спільноті в Тролі на початках Ляршу і брали участь у житті Ляршу протягом багатьох років, не виявляючи характер їхніх первинних стосунків.
·       Крім цього, у ході розслідування було отримано надійні і послідовні свідчення, які охопили період з 1970-го по 2005 рр. від шістьох дорослих жінок без неповноправностей, які не входили до вищезгаданої групки. Кожна із жінок заявляла, що Жан Ваньє ініційовував з ними сексуальну поведінку, зазвичай у контексті духовного супроводу. Деякі із цих жінок були сильно зранені цими практиками. Жан Ваньє просив кожну жінку зберігати в таємниці природу їхніх зустрічей. Жодна із них не знала про досвід інших, але усі вони говорили про схожі факти, асоційовані з дуже незвичним духовним чи містичним поясненням, яке використовувалось для виправдання такої сексуальної поведінки.
Такі дії вказують на глибокий психологічний і духовний вплив, який Жан Ваньє мав на цих жінок і на те, що він перейняв деякі ненормальні теорії і практики отця Томи Філіппа, яких він дотримувався протягом тривалого часу.
 
Ми шоковані цим відкриттям і відверто засуджуємо такі дії, які абсолютно суперечать тим цінностям, про які Жан говорив, вони також несумісні з основними правилами поваги та цілісності особи і протилежні до фундаментальних принципів, на яких ґрунтується Лярш.
Для багатьох із нас Жан був одним із тих людей, яких ми найбільше любили і поважали. Жан надихав і підтримував багатьох людей по всьому світу і в Лярші, і за його межами, тут особливо маємо на увазі членів Віри і Світла, і ми свідомі того глибокого спантеличення і болю, які ця інформація спричинить. Без сумніву, усе те значиме добро, яке він зробив протягом свого життя, не підпадає під сумніви, все ж нам потрібно поховати певний образ, який ми могли мати про Жана і про витоки Ляршу. Щоб Жан Ваньє не розумів чи у щоб не вірив відносно цих стосунків, жінки, які надали свідчення про все це по-іншому їх сприймали, а розслідування встановило, що деякі жінки були глибоко скривджені цими подіями і через це досвідчили довготривалі негативні наслідки.
Жан ховав частину своєї ідентичності, а його мовчанка дозволяла неприйнятним практикам продовжуватись і створила спотворене бачення наших першопочатків. Хочемо наголосити, що немає жодного доказу, який би свідчив, що Жан Ваньє залучав до такої поведінки осіб з неповносправністю.
Нам потрібно більше часу і праці, щоб із зовнішньою допомогою спробувати зрозуміти цю частину нашої історії і коріння такої поведінки. Також можливо, що до нас ще буде надходити додаткова інформація і допоможе нашому розумінню цих подій. Ми продовжимо це розслідування і триматимемо вас в курсі наших намагань і результатів.
Як і планувалось, попри розслідування ми ґрунтовно переглянемо наші теперішні засоби попередження насилля і захищатимемо осіб з неповносправністю чи без неї, включно із способом, у який сповіщення, минулі чи теперішні, надходили до нашої Федерації. Більше того, окрім існуючої системи сповіщень у наших спільнотах і країнах, Міжнародний Лярш запустив централізовану процедуру сповіщень, до якої можуть мати доступ усі наші члени і яка гарантує кожному безпеку і впевненість. Оперативна група, яка частково складається із осіб, що не належать до Ляршу, уповноважена збирати цю інформацію і визначати, що з нею робити.
Ми продовжимо розвиток та імплементацію запобіжної політики і процедур, щоб вони стали невід’ємною частиною нашого спільнотового життя і допомагали підтримувати безпеку і зростання усіх наших членів.
Протягом наступних тижнів і місяців ми проситимемо провідників організувати діалог і підтримку, щоб будь-хто й усі члени з неповносправністю чи без неї мали можливість висловити свої почуття, думки і задати запитання. Для тих, які забажають, ви можете також знайти підсумок нашого розслідування на сайті. Підсумковий звіт, в якому описані основні знахідки, розроблений на основі історичного дослідження і детальнішого секретного звіту про розслідування, яким ми ділились з Міжнародною Командою Проводу і Міжнародною Управлінською Радою.
Хоча результати нашого і незалежного розслідування сильно на нас впливають, індивідуально і колективно, це наш обов’язок перед скривдженими і перед нами самими; Лярш не матиме майбутнього, якщо ми не будемо здатними тверезо подивитись на наше минуле. Те, про що ми сьогодні дізнаємось, це величезний удар і неабияке спантеличення, але те, що ми впевнено губимо, сподіваємось здобути через зрілість і ступити у майбутнє Ляршу з більшою справедливістю, проникливістю і свободою.
Хочемо віддати належне тим жінкам, які поділились з нами своїми свідченнями. Будучи провідниками Ляршу, наш обов’язок полягає не захищати себе від болючої правди, але бути вірними принципам, які нас ведуть, і підтверджувати "унікальну цінність кожної особи"[1]. Ми визнаємо сміливість і страждання цих жінок, а також тих, які, можливо, продовжують зберігати мовчанку. Також ми хочемо висловити вдячність тим жінкам, які кілька років тому почали говорити про отця Тому Філіппа, а відтак допомогли іншим перестати боятись говорити про надмірний тягар сорому і болю. Через те, що ці події відбувались у контексті Ляршу і деякі із них вчиняв наш засновник, ми просимо пробачення у кожного із вас.
Слова тих, які давали свідчення, пролили світло на проблемну частину нашої історії, їхні зусилля дають Ляршу шанс продовжувати свою подорож, стати свідомішими своєї історії і, врешті, спромогтися краще реагувати на виклики часу. Розуміємо, що такий же намір мали і ці жінки, а тому ми їм безмежно вдячні.
Усім вам, членам Ляршу, ми вкотре засвідчуємо свою міцну дружбу, занепокоєння кожним зокрема і впевненість у нашій спільній здатності пройти це важке випробування. Завдяки довірі Богу і підтримці наших друзів ми продовжуємо докладати зусиль у спільнотах, кварталах, містах і країнах, щоб "разом працювати (люди з неповносправністю і без неї) задля людянішого суспільства"[2]. Сподіваємось, що висновки, якими ми з вами поділились, цьому допоможуть.
Більше інформації за посиланням.

[1] Ідентичність та Місія. Березень 2007

[2] Ідентичність та Місія. Березень 2007